Кількість користувачів онлайн-бібліотеки «Ліхтар» після запровадження в Україні карантину збільшилася на 15 %. Які аудіокнижки користуються попитом та для кого створювалась ця платформа, розпитали автора проєкту і клієнта HOSTiQ.ua, львів’янина Віталія Репету.
Віталію, як і коли виникла ідея створити онлайн-бібліотеку?
— Поштовхом стала ситуація, коли я близько 2,5–3-х років тому побачив, як незрячий хлопець з білою тростиною намагається потрапити у двері тролейбусу. Це йому не одразу вдалося. Приблизно з того моменту я і почав думати над цим проєктом.
Я навчався на факультеті електроніки Львівського національного університету ім. Івана Франка, але за фахом не працюю — понад шість років професійно створюю сайти. Напевне, саме тому мріяв створити свій проєкт у галузі програмування.
Як з’явилася назва «Ліхтар»?
— Для того, щоб незрячій людині знайти якусь корисну інформацію в інтернеті, треба добряче пошукати буквально навпомацки, наче у темряві. Я хотів зробити проєкт, який би як ліхтарик допомагав освітлювати пітьму. У підсумку, вирішив зібрати якомога більше хорошої інформації в одному місці та назвав цю платформу «Ліхтар».
Принципи, за якими я створив «Ліхтар»:
По-перше, це україномовний контент, бо російськомовних аудіокниг надто багато в українському iнфопросторi, а я — патрiот. По-друге, зручний сервіс саме для незрячих людей та з вадами зору. Тому на сайті є і великий контрастний текст, який зручно роздивитися, і програма для озвучування. По-третє, важливо, щоб увесь контент, який є на сайті, був ліцензований, а не був піратськими копіями. По-четверте, безкоштовний доступ для всіх.
Чи цікавилися ви статистикою — скільки в Україні незрячих людей та з вадами зору, щоб з’ясувати, чи буде такий проєкт затребуваний?
— Ні. Перш за все, я створював проєкт для тих, кого знав сам. Незрячі друзі з’явилися у моєму житті завдяки дружині Наталці, яка працює редакторкою соціальної газети. До речі, саме вони допомогли мені протестувати сайт. Сподіваюся, що з часом цей проєкт буде більш затребуваний. Сам я теж дуже люблю слухати аудіокниги, коли їду в транспорті на роботу.
В Україні немає точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору. За даними Міністерства охорони здоров’я України на осінь 2019 року, в країні налічувалось понад 50 тисяч осіб із вадами зору та повністю незрячих, з них понад 10 тисяч — це діти. Неофіційно експерти називають удвічі більшу цифру — приблизно 100 тисяч людей з різними порушеннями зору.
Стаття з теми:
Соціальний проєкт Provodnik: доступна інфраструктура для людей з обмеженою мобільністю
У вас є команда? Хто допомагав у створенні цієї платформи?
— Ідея моя. Втіленням я теж займався самостійно. Команда була тільки тестувальників. Четверо друзів із різними вадами зору стали першими користувачами «Ліхтаря». Вони його тестували і вказували на слабкі місця.
У 2018 році на книжковому форумі у Львові я зробив презентацію «Ліхтаря». На той час на сайті було шість або сім книжок. Зараз досягнув більш-менш задовільного рівня, але в планах роботи ще багато.
Багато було зауважень та нарікань від тестувальників?
— На самому початку з’ясувалося, що незрячі люди здебільшого не користуються мишею, бо їм клавіатура зручніша, тому я додав гарячі клавіші, до яких вони звикли. За їх допомогою можна збільшити або зменшити гучність, зробити перемотку вперед-назад.
Причому мишу я не став прибирати. І ось що я вам скажу: серед моїх тестувальників були новачки, які тільки-но сіли за комп’ютер і не знали, що незрячі люди не користуються мишею. Коли я їм показав, як це працює, то вони обрали саме цей варіант. Більш досвідчені користувачі говорили, що з мишею їм не зручно.
У цілому ж, усі нарікання перших тестувальників можна висловити одним словом — мало.
Скільки у вас зараз аудіокнижок на платформі?
— Не так багато, як би хотілось. «Ліхтар» має кілька рубрик, зокрема, у розділі «художня література» на сьогодні є понад два десятка творів. Розділ «освіта для дітей» зараз активно наповнюю серією навчальних матеріалів «English with Smilling Sam». На разі вивчати англійську легко і з сучасним підходом через «Ліхтар» вже можуть першачки, в процесі наповнення і матеріали для учнів другого класу. Найбільшу відвідуваність має рубрика «дитяча література». Як на мене, це не дивно, адже тут є багато цікавих казок і оповідань, які можна ввімкнути дитині та отримати велике задоволення від прослуховування разом із нею. У цьому розділі доступні для прослуховування близько 130 різних творів.
На «Ліхтарі» також можна прослухати гарну українську музику, зокрема, композиції гуртів «Тартак», «Біла Вежа» та «Без обмежень». А ще — кілька українських аудіохвиль.
Як ви обирали хостинг та домен для «Ліхтаря»? На що звертали увагу?
— Було кілька критеріїв, які для мене важливі. Я розумів, що мені доведеться виставляти книги в аудіоформаті та відповідно для цього потрібно достатньо багато місця. Звичайними програмами стискую книги до таких розмірів, щоб власне самі аудіофайли майже не втрачали якості, але займали вдвічі менше місця, ніж в оригіналі. Для того, щоб виставити одну книжку — в залежності від розміру — витрачаю від 1 до 4 годин.
Треба мати достатньо багато місця для того, щоб розвиватися і не думати постійно про те, що мені потрібно розмістити ось цю аудіокнигу, але я маю чимось пожертвувати. На HOSTiQ.ua я можу отримати достатньо велике сховище за розумні гроші. До того ж, я порівнював рейтинги хостингів. У HOSTiQ.ua він достатньо високий.
Стаття з теми:
Як вибрати хостинг
Чи є в Україні проєкти, схожі на «Ліхтар»?
— Зараз є кілька проєктів з українськими аудіокнигами, коли я тільки починав — їх ще не було. Про проєкти зі стороннім озвучуванням в Україні, як то є у мене на сайті, я ніколи не чув. Йдеться про те, що коли ви заходите на «Ліхтар», приємний чоловічий голос озвучує кожен «крок», тобто кожен пункт меню, через який ви переходите мишкою чи стрілками на клавіатурі. Ви прослуховуєте його заголовок, і лише тоді можете перейти в той чи інший розділ, до тої чи іншої аудіокниги. Якщо ви зряча людина та не потребуєте аудіокоментування, його можна з легкістю вимкнути. Цікаво, що на мобільній версії сайту аудіокоментування я відімкнув, бо незрячі люди, які користуються телефонами, завжди мають озвучувальну програму. Певною мірою «Ліхтар» — цілком унікальна річ.
Як ви шукаєте контент для своєї онлайн-бібліотеки? Чи доводилось купляти права на аудіокнижки?
— Саме за твори, які розміщені на моєму сайті, я не платив ніяких коштів. Намагаюся домовитися з максимальною кількістю людей. Часом це бувають автори, яких я знаходжу у Facebook. Письменниця Наталія Дев’ятко і пише, і озвучує свої твори. Також вона разом з колегами, які пишуть дитячі казки, створила проєкт, у якому твори читають діти. Це абсолютно унікальна річ.
Або, наприклад, з’явилася нова платформа з аудіокнижками — шукаю контакти, потім намагаюся домовитися, питаю: чи можу отримати книжку для «Ліхтаря»? Деякі люди кажуть: дамо, але потрібно, щоб були активні посилання на наш сайт.
Законодавство України дозволяє використовувати твори, якщо автор помер більше, ніж 75 років тому. Для прикладу: авторських прав на усмішки Остапа Вишні я ще не можу мати, бо він помер у 1956 році, а значить поки що їх немає на «Ліхтарі».
Що дісталося найважче?
— Мені здається, це вісім пісень «Тартака». За два тижні перемовин мене переповнювали емоції, але я вирішив все-таки довести справу до кінця. Щоб отримати дозвіл, переписувався з юридичним відділом Moon Record, котрі мають права на твори дуже-дуже багатьох наших естрадних виконавців. Врешті-решт вони надали вісім пісень групи «Тартак» тільки на прослуховування. Насправді звернень до різних виконавців було багато, але згоду на розміщення дають неохоче.
Чому відмовлялють?
— Бо вони заробляють на тому гроші.
З книжками така ж ситуація, як і з піснями?
— Вкрай схожа. Видавництво, яке найбільше продукує аудіокниг українською мовою, це «Наш формат». Воно продає їх у роздріб — доступ до аудіозапису коштує гривень 15. Це чудово. Ціна начебто не є дорогою. Але коли я в них попросив бодай кілька книжок для проєкту, вони відповіли: «Даруйте, але ми на цьому заробляємо гроші». Розумієте? Це бізнес.
Яка з аудіокнижок у вас найулюбленіша?
— Складно вибрати. Думаю, що це «Казка про Добре Серце» Наталі Писаренко. Над створенням цієї аудіокниги працювали близько п’ятдесяти творчих особистостей. Почувши про «Ліхтар», пані Писаренко сказала, що ця казка обов’язково має бути на нашому сайті.
Чи помітили ви останнім часом, коли батьки та діти під час карантину через COVID-19 здебільшого перебувають удома, збільшення користувачів?
— Так, десь відсотків на 15. Українці, які нині перебувають з родинами на карантині, шукають варіанти, як урізноманітнити дозвілля. Причому люди спочатку здебільшого цікавляться освітніми проєктами, а потім переходять слухати казочки. До речі, багато знайомих вмикають своїм дітям казки з «Ліхтаря» замість мультфільмів. Дитина слухає казку і одночасно бавиться замість того, щоб залипати у планшет або біля монітора комп’ютера чи телевізора. Нашому сину Юрчику — один рік, тому аудіокнижки ми йому ще не вмикаємо. Вони розраховані для дітей віком від 2,5 років.
Яка допомога потрібна вашому проєкту для розвитку?
— Напевно, не завадила б фінансова, щоб можна було озвучити кілька нових книжок для «Ліхтаря». Було би надзвичайно круто записати аудіоверсії науково-популярних книжок, щоб контент був не тільки пізнавальним, але й цікавим, бо власне саме підручники не дуже добре лягають на аудіокниги. Наприклад, твори Стівена Гокінга або «Історію України від діда Свирида». Зараз думаю над тим, яким чином це можна було б зробити. Наразі онлайн-бібліотека існує коштом нашої родини.
Ну і важливо, щоби про проєкт дізналися якомога більше людей, бо якщо буде попит, буде й забезпечення. Усі охочі можуть долучитися до нашого проєкту на сайті «Ліхтар» або в однойменній групі у Facebook.
Хочу розвивати «Ліхтар», щоби популяризувати українську мову і показати, що українські аудіокниги можуть бути хорошими і головне — доступними.
