Роман Маленков — український географ, краєзнавець і журналіст. Працював викладачем в Університеті новітніх технологій, очолював держпідприємство «Центр екологічного моніторингу України». Був ведучим і сценаристом краєзнавчого серіалу «Унікальна Україна». Учасник численних польових досліджень і експедицій у різних регіонах України, написав кілька путівників по Київщині, Черкащині та Чернігівщині.
У 2005 році Роман разом з Олегом Годиною створили краєзнавчий сайт «Україна Інкогніта». Відтоді він не лише займається краєзнавчими дослідженнями, а й мандрує країною та світом самостійно.
Так вийшло, що сайт ukrainaincognita.com вже кілька років розміщується на нашому хостингу. Ми вирішили скористатися нашими «звʼязками» та покликали Романа на інтервʼю, в якому розпитали про цілі організації, проєкт «Старовинні кладовища» та стан української культурної спадщини. Що з цього вийшло — читайте в статті 👇
Я та мої друзі — географи. Коли у 2005 році я закінчив аспірантуру та придбав свій перший автомобіль, ми почали разом їздити в експедиції Україною. З огляду на нашу спеціалізацію, часто то були інженерно-геологічні вишукування, такі експедиції, де ми дуже багато ходили пішки, досліджуючи ґрунти, рослинність. Саме тоді ми з подивом відкрили для себе нову, невідому Україну. Не популярні Львів, Одесу, Умань, замки в Хотині та Луцьку, а незвідану, цікаву та різноманітну країну.
За три роки таких експедицій у нас накопичилась величезна кількість матеріалу. Виникла потреба не тільки впорядкувати, але й поширити цікаві факти про нашу країну.
Після пошуків прийнятних форматів, у 2008-му році ми вирішили створити краєзнавчий онлайн-журнал. Тоді ж і заснували Громадську Організацію «Україна Інкогніта» — неприбутковий проєкт, основною метою якого був порятунок культурної спадщини.
Терра інкогніта — з латини це «земля невідома», недосяжна ціль будь-якого географа. А тут ми побачили, що для нас земля невідома — це, власне, своя рідна Україна.
Портал існує вже 14 років. На сьогодні це один із найбільш наповнених авторськими матеріалами краєзнавчий сайт в Україні. Весь цей час ми продовжуємо їздити в експедиції, і досі відкриваємо нові місця та пам’ятки. Тому назва була обрана дуже влучно.
Розкажіть, як фінансується ваша організація? Чи отримували ви гранти?
У 2015 році ми заснували туристичну фірму «Україна Інкогніта», і спочатку возили туристів у маловідомі куточки України, а згодом почали організовувати й закордонні подорожі.
Оскільки пʼять зимових місяців в Україні дуже некомфортні для експедиційних завдань, цей час активно використовувався для туристичної діяльності. Ми складали нетипові маршрути багатьма країнами: Іспанією, Канарськими островами, Йорданією, Туреччиною тощо. Люди були дуже зацікавлені в таких подорожах. Дохід від туроператорської діяльності й був основним джерелом фінансування нашої громадської організації.
Крім того, наша організація має велику спільноту в Facebook, і часто підписники заохочують нашу діяльність благодійними внесками або спонсорством на Patreon.
На початок лютого 2022 року в нас були сплановані подорожі на три весняні місяці, придбані авіаквитки для гідів і туристів. На жаль, через повномасштабне вторгнення, ми зазнали величезних збитків через скасування всіх турів.
Грантові кошти — додаткове джерело фінансування діяльності. У 2020 році наша громадська організація отримала інституційний грант від Українського культурного фонду. У 2023 році я отримав декілька грантів особисто, але для цілей «Україна Інкогніта».
Плануємо найближчим часом подати заявку на грант від Goethe-інституту із нашим новим проєктом «Віртуальний музей старовинних українських цвинтарів»
Стаття з теми:
Скільки людей у вашій команді, хто вони, чим саме займаються?
Раніше в нас була велика команда, бо крім учасників громадської організації також були гіди нашої туристичної фірми.
На сьогодні нас фактично залишилось троє, бо двоє членів нашої команди захищає країну в лавах ЗСУ, а двоє, Андрій Волков, географ, і Юра Цимбал, наш гід, на жаль, загинули. Також одна людина зараз займається виключно допомогою фронту та переміщеним особам.
Періодично до нас долучаються люди на волонтерських засадах. Це, переважно, інформатори, які розповідають нам про потенційні пам’ятки, локацію, місцевість тощо, і іноді долучаються до наших експедицій.
Які сьогодні основні напрями роботи або проєкти?
З лютого 2022 року ми припинили вести туроператорську діяльність. Натомість наші два автобуси були переобладнані з пасажирських на вантажні, і хлопці з команди разом з партнерами з Польщі почали возити різного роду гуманітарну допомогу. Переважну більшість допомоги, близько 80%, ми возимо для переміщених осіб, решта — це допомога нашим військовим.
Крім гуманітарної діяльності, маємо зараз два основні проєкти.
Перший проєкт — це створення віртуального музею старовинних українських цвинтарів, про який розповім далі.
Другий — це культурна освіта громад. На жаль, в Україні з цим проблема, люди не розуміють таких понять, як «історична цінність» або «культурна цінність». Часто цвинтарі, які ми досліджуємо, зовсім занедбані, знаходяться в якихось хащах. Коли питаємо громаду: «А чому так?», у відповідь отримуємо: «Ми не знаємо, хто там похований».
Тому культурна освіта дуже важлива. Громади, на жаль, часто вороже ставляться до потенційних туристичних маршрутів, не хочуть, аби в їхнє тихе село збільшився потік відвідувачів. Але ж туризм — це і робочі місця, і дороги, і комплексний розвиток громади. Тому наша місія ще й у тому, щоб не втомлюватися пояснювати людям, що для них це перспективи та можливості.
Чому обрали «Старовинні цвинтарі України» головним проєктом?
Українські старовинні цвинтарі фактично є пам’яткою культурної спадщини. Проте формально більшість цих об’єктів навіть не внесені до Реєстру пам’яток — це перелік об’єктів культурної спадщини, які офіційно охороняє держава.
За 300–400 років цвинтарі вже перестали бути об’єктами скорботи, проте залишаються сакральними місцями. Часто їх території мають унікальну екосистему, оскільки ґрунти в цих місцях ніколи не орали. Фактично — це цілинні землі, що не зазнавали жодного людського впливу. У нас навіть є відповідне дослідження: доктор біологічних наук Сергій Панченко дослідив близько десяти цвинтарів на Черкащині. Його висновок — що це найкраще збережений в Україні цілинний степ. І таких місць залишилось не так багато.
Крім того, різьблені кам’яні хрести на старовинних цвинтарях мають величезну культурну цінність.
У розвинених країнах об’єкти сакральної пам’яті часто перетворюють на місця відпочинку — сквери чи парки. Вони мають доглянуту територію з лавочками, прокладеними доріжками. Такі локації — повноцінні туристичні об’єкти, що є мало не в кожному селі. Ми плануємо зробити щось подібне і в Україні.
Крім того, у деяких Балканських країнах такі цвинтарі внесені до списку об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Я думаю, якби ми завершили цей проєкт зі старовинними хрестами, то могли б його внести не тільки в Реєстр пам’яток України, але і в ЮНЕСКО.
Наразі ми маємо намір отримати грант від одного з великих українських бізнесів, і на ці кошти перетворити занедбані старі цвинтарі на повноцінні туристичні об’єкти. І лише після цього подавати документи в Міністерство культури із заявкою на внесення об’єкта в Реєстр нерухомих пам’яток.
Старовинні цвинтарі багато розповідають про історичні події, що були знаковими для України.
Наприклад, найбільший збережений козацький цвинтар знаходиться на околицях Одеси. Тут, на краю Хаджибея, козаки жили задовго до російської колонізації. Проте завдяки старанням наших «східних сусідів», про цей факт забули, активно поширюючи розповіді, що Одесу створила катерина. Зараз, кілька століть по тому, цей козацький цвинтар слугує нагадуванням і доказом реальної історії.
🔗 Читайте статтю про найбільший із збережених козацьких цвинтарів України та дивіться відео Романа про те, хто насправді збудував Одесу.
Який загалом стан культурної спадщини в Україні?
В Україні дуже багато пам’яток навіть не обліковуються, вони відсутні у Реєстрі культурної спадщини. А якщо немає в Реєстрі, то об’єкт не представляє історичної, культурної чи архітектурної цінності, і громади можуть розпоряджатися їх подальшою долею на власний розсуд.
Для того, аби внести об’єкт в Реєстр пам’яток, необхідно обстежити його спеціалістами та мати відповідні висновки щодо нього, документацію. Зазвичай мова йде про архітектурні бюро, і вартість їх послуг за один об’єкт може бути в районі $1000. А в Україні таких об’єктів тисячі — у держави просто немає ресурсу на таку процедуру.
Наша мета — створити найповніший реєстр таких пам’яток, і далі працювати над тим, щоб перетворити цей реєстр на Інспекцію культурної спадщини. І якщо в якійсь громаді відбуваються незрозумілі дії з культурними об’єктами, люди знатимуть, куди звертатися та як тому запобігти.
🔗 Культурна спадщина України в 3d. Тривимірні моделі
В планах є також організовувати толоки разом з громадами. Робити акції з доброустрою тих об’єктів, які нашою організацією уже найповніше досліджені, задокументовані.
Ви займаєтеся медіа вже багато років. Чи стикалися ви за цей час з негативною реакцією на них?
У мене був особистий Youtube-канал «Насправді з Романом Маленковим», на якому була 21 тисяча підписників. Там я розповідав не тільки про наші експедиції, але і різні історичні факти щодо росії, наприклад, про їхні традиції снохацтва, про зґвалтування німецьких жінок під час Другої Світової. Думаю, саме через ці матеріали мій канал і поштову скриньку заблокували. Я не маю можливості наразі відновити цей канал.
Тому, вочевидь, саме час нам розвивати Youtube-канал «Україна Інкогніта». У планах — створити якісний продакшн, випускати гарні відео на основі наших експедицій.
Що плануєте робити після Перемоги? Які є мрії чи цілі стосовно ваших проєктів?
Мрію перетворити наш сайт на потужний інформаційний ресурс, незалежне впливове медіа. З постійним оновленням стрічки новин, в тому числі — про небажаний вплив на пам’ятки культурної спадщини. Те, що я казав про Інспекцію культурної спадщини. Я бачу це так: з усіх регіонів країни активісти будуть ставати членами нашої громадської організації. Ми видаватимемо посвідчення Інспектора культурної спадщини, і таким чином будемо мати своєрідну краєзнавчу армію.
Далі, видавництво путівників — ця ніша зараз пуста, оскільки раніше путівниками займалися виключно російські видавництва. У нас на порталі фактично вже є готові путівники по регіонах, нам залишається тільки дещо зверстати під формат друку — і видавати. Ми маємо вже 15 таких готових путівників Україною, повноцінна серія. Зараз можемо лише на основі вже готових матеріалів фактично закрити ринок путівників.
Ну і відеопродакшн на нашому YouTube-каналі. Мрію про якісний відеоконтент на українському YouTube.
Загалом, я, як географ, дуже вболіваю за максимально впорядковані Реєстри пам’яток культурної спадщини, розвинену туристичну інфраструктуру всередині України, і культуру поваги наших громадян до історичної пам’яті.
Не можемо не спитати, як проєкту «Україна Інкогніта» живеться на серверах HOSTiQ. Як давно розмістили сайт з нами, чи були якісь проблеми, як їх вирішували?
Ми придбали хостинг у 2021 році. Фактично, це був наш первинний сайт, що існував ще з 2009 року. Оскільки «Україна Інкогніта» — найбільший в Україні краєзнавчий портал, що має понад 100 тисяч сторінок, наш сайт дуже багато важив, понад 40 гігабайтів. Кожен бекап додавав ще 50% до цього об’єму. Тому раніше для нас було великою проблемою забезпечити якісну роботу такого сайту, коли ще послуги з хостингу не були доступними на українському ринку. Ми були вимушені купувати хостинги в різних закордонних компаніях з Німеччини, Америки, але сайт все одно працював з нюансами.
За весь цей час з 2021 року я не пам’ятаю жодного звернення до вашої служби підтримки, окрім моменту безпосереднього переходу на новий хостинг. А якщо ми не зверталися по допомогу, значить все працює якісно.
Ми дякуємо Роману за інтерв’ю та його роботу! Підписуйтеся на соцмережі «Україна Інкогніта», і бережімо те, що маємо.
При купівлі на рік — знижка 30%
